Мета:  Сформувати в учнів знання про основні віхи з історії становлення України, її сьогодення в світлі подій на Сході.

Формувати відчуття приналежності до України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу, негативне ставлення до проявів дискримінації, жорстокості та насильства, засудження військової агресії

Виховувати повагу до державних символів, шанобливе ставлення до традицій українців та представників інших національностей, що населяють країну, почуття патріотизму та національної свідомості,  любов до Батьківщини, людяності, гідності, справедливості, толерантності, відповідальності.

Створити умови для виховання в учнів готовності бути повноцінними членами суспільства, які зможуть знайти шлях до стабільності, миру і злагоди в Україні.

 

Обладнання:карта України, прапорці з афоризмами відомих людей про патріотизм і єдність, презентація «Моя країна» (слайд-шоу), відеоролик «Мій рідний край», аудіозапис пісні «Лиш у нас на Україні», «Моя Україна» , «Гей, плине кача…», жовто-блакитні стікери для побажань, олівці, вишитий рушник, фотографії, державні символи України.

Хід заходу

   Епіграф                                               

Ми – патріоти – дочки і 

Для твого блага все в житті 

Бо ти найкращий, краю мій 

Вітчизну й матір ми не вибираєм!

                                                                Надія Красоткіна

 

І.Організаційний момент.

Доброго дня! Рада бачити вас, здорових, гарних, веселих! Зараз вам усміхається лагідне сонце, яке посилає свої промені із синього неба. Немає на світі кращого неба, ніж небо України! Воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від матінки-землі. Як не можна відділити небо від землі, так і не можна відділити Захід України від Сходу, Карпати від Світязя, Чорне море від Дніпра. Бо це все – Україна – єдина, суверенна, незалежна. Але останнім часом нас постійно переслідує думка: чи буде так, чи ні. Яким буде вже завтрашній день нашої України.Мабуть, кожен із вас стежив і за подіями у нашій країні, які поєднали в собі і трагізм, і героїзм. Тобто, ми з вами є зараз свідками народження нової історії України, не нової України, не іншої України! Своєю територією, своєю культурою, історією, своїм населенням вона має залишитися, як була, єдина, суверенна, незалежна! Чи буде так, чи ні! Яким буде вже завтрашній день нашої України залежить від нас. Про це йдеться і в епіграфі уроку.

 

Звучить пісня «Моя Україна»

 

Ведучий       Я чую твій голос,

                     Пшеничний твій колос

                     У душу мені засіває зерно,

                     Моя Україно,

                    Колиско-калино,

                   Пізнати тебе мені щастя дано

 

ІІ. Духовна криниця

 

Учитель:Україна – це щедра земля під волошковим небом, це задумливі степи,широкі поля, густі ліси та гірські вершини. Це сині озера й річки, калина край вікна, журавель у небі і соловей у лузі. Це рідний дім, дорога в школу, це рідна мова й пісня колискова, це мама й тато й вся родина. Це все наша Батьківщина, наша земля, наша Україна

 

Краєзнавець. Давайте звернемося до легенди, яка пояснює назву слова «Україна».

Кажуть, коли представники народів прийшли до Бога, щоб визначитися, яку їм землю обирати і як її назвати, коли були призначені французам – Франція, німцям – Німеччина, і коли залишилося тільки двоє дівчат, глянув на них Всевишній і сказав: «Ви – євреї, жили в раю, у вас було все: і достаток, і мудрі пророки, але ви не вміли цього шанувати – то будете відтепер називатися країною Ізраїль, тобто вигнані з раю». Поглянув же на друге вбоге, але горде дівча, і сказав: «А ви – дуже працьовиті і мужні люди. Вам жити в раю і держава ваша називатиметься Україна. Але щоб справді бути такою країною, треба пройти через важкі випробування війнами і холодом, голодом і хворобами, стихіями і всілякими негараздами».

І, напевно, якраз ті випробування переживає зараз Україна.

 

Декламатор.  УКРАЇНА

Україно моя, для мене ти єдина,

Як рідна мати, що дала життя.

І щастя дні і в лиховісні днини

До тебе повертаю звіддаля.

Вклоняюся рідним вербам і тополям

І припаду до рідної землі.

Що маю я таку щасливу долю,

Великий Боже, дякую тобі.

 

Учитель: А зараз пропоную вам відчути себе знавцями нашої культури.

1. Кольори нашого державного прапора (жовтий і синій).

2. Розкажіть перші стрічки національного Гімну (…).

3. Президент України (Петро Порошенко).

4. Дерево, яке освячується в церкві перед Пасхою. Воно охороняє від злих сил (верба).

5. Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями (коляда).

6. Кущ оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди (калина).

7. Дерево-символ, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат (тополя).

8. Український народний духовий інструмент з дерева або очерету, що має форму трубки з отворами (сопілка).

9. Чим прикрашають голову українські дівчата (вінок).

10. Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя, на долю, відряджаючи у далеку дорогу (рушник)

 

ІІІ.ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ .

 

Історик 1: Україна сьогодні – незалежна держава, частина Європи, величезна територія з величезним населенням. А згадаємо її історичне минуле – безмежна боротьба, величний порив волі, вічна сутичка з людьми, котрі бажали розділити землю,на якій жили наші предки і житимуть наші діти.

Не оминають нашої пам’яті величні походи князів за часів Київської Русі, набіги на татар козаків під супроводом гетьманів, бунти під проводом Олекси Довбуша та Максима Залізняка, захист загальнонаціональних прав під час Першої і Другої Світових Воєн, від’єднання від СРСР утворення самостійної держави. Люди боролися тому, що відчували себе частиною одного цілого, розуміли, що за них самих ніхто не побудує їхнього майбутнього. Нас роками відучували від мови, традицій, культури і навіть історії. Нас хотіли знищити, як націю.

 

 Учитель: Зверніть увагу на ці прапорці. На кожному з них написані слова відомих людей про любов до Батьківщини, патріотизм та єдність народу. А як ви розумієте ці афоризми?

 

Афоризми

Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. (Сенека)

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. (Д. Байрон)

Забудеш рідний край — твоє всохне коріння. (П. Тичина)

Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни. (В. Распутін)

Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. (Ч. Айтматов)

Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. (І. Світличний)

Українському народу не потрібно співчуття – потрібні патріоти. Потрібен ти! (І. Олійник)

 

 Історик 2.Протягом багатьох століть українці мріяли про незалежну державу. У середині 1980-х років XX століття знову розпочалась боротьби українського народу за незалежність.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

     Цей документ припинив існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосив створення незалежної держави — України. День прийняття цього Акту є національним святом.

З того часу на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

    Щоб упевнитись у підтримці населення, Верховна Рада України закликала всіх громадян підтвердити своє рішення голосуванням — 1 грудня 1991 року під час референдуму за незалежність України

   Проголошення незалежності України відкрило нову сторінку в її історії.

За п’ять років після здобуття незалежності 28 червня 1996 року Верховна Рада України утвердила Конституцію України

 1995 р. – Україна стала членом Ради Європи.

- Чим вигідний Україні європейський напрямок розвитку?

 1997 р. – підписання «Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією».

- Як ви розумієте значення цього документу? Чому Росія могла його порушити?

1 Листопад – грудень 2004 р. – події, що отримали назву «Помаранчева революція».

- Що змусило людей вийти на Майдани?

Листопад – лютий 2014 р. – Революція гідності, Майдан.

- На вашу думку, як змінилася свідомість українців, що стало передумовою такої зміни?

- Чи можна було запобігти смерті Небесної сотні?

  Нам є з кого брати приклад і в наш час – це герої «Небесної сотні», яких значно більше полягло під час акції протесту на Євромайдані у грудні 2013 та лютому 2014 роках. Саме ці герої допомогли повалити корумпований уряд Януковича та його прибічників, а ті, хто залишився живим, зараз в складі Національної гвардії та українського війська безстрашно воюють за цілісність кордонів нашої держави.

 

Читець 1:А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

                                                                                        Людмила Максимлюк

 

1-й учень:Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження  прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.  І за цю боротьбу,  за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі.  І більшість  з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити….

 

 Учитель:Убиті в столиці герої мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все від нас залежне, щоби ті смерті не були марними.  Країна після трагедії стала іншою і потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна сотня –новітні герої України. Вони полягли за нас із вами. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння.

27 лютого 2014 р. – дії сепаратистів підтримуваних агресивною Росією проти України, захоплення будівля Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

- Як ви думаєте, чи правомірними є дії РФ?

 

 Героїчна і трагічна сучасність.

 

Історик 3.23 роки українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. І знову життя поставило перед нами випробування. На мою думку, події останніх місяців примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також  зрозуміти, що ми господарі на власній землі.

 Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси – нотами потужного гімну волі.

Та не всім це до душі. Росія ніяк не може пробачити Україні її незалежність.                       

Ліна Костенко писала: «У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковні». Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі. Мені хочеться згадати слова Григорія Сковороди, який сказав про наш народ: «Не вчіть яблуню родить яблука. Краще відженіть від неї свиней». Це була відповідь недругам і ворогам, які намагалися довести, що українська нація є недержавною, приреченою на другорядні історичні ролі. І щоб зробити нас слабшими, недруги намагаються нас розсварити.

Російські сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Сили АТО намагаються протистояти терористам. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.(Додаток №1)

 

Учитель.Прокоментуйте висловлювання жительки Львівської області:

«Війна там, от хай там їхні і вмирають. Буде війна тут – не питання, усі мобілізовуються за півгодини і виходять боронити свої родини і свою землю (своя земля у західняків починається за Збручем). Он, до речі, у діда на горищі лежить гарний «шмайсер», тільки змазати потрібно. Патріотизм – це добре, але не за наш рахунок. Єдина країна, кажете? Але чому тамтешні чоловіки їдуть сюди як біженці, а наші хлопці – туди як захисники їхніх домівок?»

 - Жителі яких областей України повинні були бути призвані до армії?

Погодьтеся, коли йдеться про честь та гідність твоєї країни, коли ворог посягає на територіальну цілісність, коли раптом виникає гурт зрадників країни, ми не можемо вести дискусії, кому йти воювати. Це – обов’язок кожного. Не залежить це, де ти живеш, де служив, ким працюєш. Тому всі ми повинні бути вдячні тим, хто відстоює право України бути гордою державою, хто захищає вас із нами. Жах лише в тому, що гинуть наші співвітчизники.

 

Декламатор.

 

 Різкими зламами, лихими закрутами

Продирається доля крізь хащі.

Хай груди заквітнуть червоними рутами –

Не втратити честі своєї нізащо!

 

Там, де з рідними-милими,

Там, де зі своїми хорошими,

Власним розумом, власними силами

Щастя своє збудувати зможемо!

 

Свій на свого не здійме руку!

Брат на брата не скаже злого!

Прийме удар, піде на муку

Брат за брата, свій за свого.

 

Учитель.Япрошу пом’янути хвилиною мовчання героїв Небесної сотні і героїв війни на Донбасі. Кожен із них – герой! (Пісня «Гей, плине кача…»)

Героями є і наші земляки, колишні випускники нашого ліцею, які зараз захищаютьнашу Україну. Це:

Сабадаш Віталій

Редько Ігор           

Фесик Євген

Тіназов Олексій   

 Глущенко Валерій 

 Костенко Віталій
 Дібров Андрій       

 Бурдун Дмитро    

 Кузьменко Олексій

 Місяць Іван   

Фесик Олександр